зміст
- Що являє собою підрозетник і які бувають його види
- види підрозетників
- Підготовчі роботи
- Монтаж в бетон
Без надійної проводки життя в квартирі або будинку відразу втрачає свій комфорт. Щоб умови були максимально зручними, варто подбати про все, що стосується електрики. Не виключенням є і підрозетники. Без них просто неможливо якісно встановити розетку, яка буде витримувати максимальні навантаження.
Що являє собою підрозетник і які бувають його види ↑
Подрозетник – це спеціальні коробки, які виготовляються з різних матеріалів (зазвичай пластик або метал). Головним завданням даного інструменту є забивання собою отворів в стіні і установка в нього розетки.
Кращим матеріалом для виготовлення є пластик. Розетка на ньому тримається впевнено і надійно. Металеві подрозетники (також їх називають гільзами) використовуються зазвичай тільки в дерев’яних будинках, так як цього вимагає техніка безпеки. Зниження попиту на гільзи пояснюється тим, що такі прилади мають більш слабке скріплення з розетками (в порівнянні з пластиковими аналогами). Крім того, своїми гострими краями вони здатні пошкодити важливі дроти.
Види підрозетників ↑
Для монтажу не підійде будь-який підрозетник. Вибирати їх необхідно в залежності від стіни, в яку вони будуть встановлюватися. Всього існує 2 даних групи:
- На бетонні стіни. З назви стає очевидним, що монтаж таких підрозетників здійснюється в бетонній стіні. Але крім цього вони придатні для пінно-і газобетонних, цегляних і керамзитних покриттів.
- Для гіпсокартонних поверхонь, а також для конструкцій з фанери і ДСП використовуються інструменти іншої групи.
Підготовчі роботи ↑
Після покупки підрозетника слід провести спеціальні підготовчі роботи. Багато часу для цього не буде потрібно. Головне, провести якісну оцінку стіни.
Монтаж в бетон ↑
Коли підрозетник куплений, підготовчі роботи проведені, можна переходити до установки. Однак провести монтаж підрозетників в бетонну стіну голими руками навряд чи комусь вдасться. Тому обов’язково потрібно наступні інструменти:
- Дриль зі свердлом для бетону;
- перфоратор;
- Спеціальні коронки для свердління бетону. Їх діаметр повинен відповідати розмірам що монтується приладу;
- Звичайні олівець і лінійка;
- Зубило з молотком;
- Болгарка зі спеціальним полотном по бетону;
- шпатель;
- Гіпс. Підійде як будівельний, так і медичний;
- Ніж для паперу
Такі інструменти як болгарка або перфоратор необхідні обов’язково. Якщо особистого інструменту немає, можна орендувати в спеціалізованих будівельних магазинах.
Коли весь арсенал зібраний, можна переходити до наступного етапу.
Розмітка і різання отвору для підрозетника ↑
Перед монтажем слід обов’язково провести точну розмітку місця, в якому буде встановлено підрозетник. Висота майбутніх розеток і вимикачів підбирається індивідуально, але за бажанням можна скористатися наступними професійними стандартами:
- У житлових кімнатах розетки розміщуються на висоті в 30 см від покритого статі;
- У кухні, для зручності, висота від підлоги досягає 120 см;
- Висота вимикача – 90 см.
Після визначення оптимальної висоти до потрібного місця приставляється підрозетник. Контур обводиться олівцем.
Тепер перед установкою залишається тільки просвердлити потрібний отвір. Для цього на перфоратор ставиться спеціальна кругла коронка. Вона нагадує невеликий відрізок труби з гострими зубами, які і будуть просвердлювати стіну. Свердлити слід поки коронка повністю не ввійде в стіну. Після цього центральна частина, із застосуванням зубила, допрацьовується в глибину.
При відсутності коронки, можна скористатися і іншими способами. Всього їх 2 і кожен кардинально відрізняється. У першому випадку використовується перфоратор або дриль зі спеціальним свердлом (победітовим). По контуру розміченого кола просверливаются спеціальні отвори з якомога більшою кількістю. Перебувати вони повинні близько один одному. Після цього центральна частина вибивається зубилом. Перевагою даного методу є швидкість. Використання коронки швидко нагріває електроінструмент, тому він періодично повинен відпочивати. Тому для того різання 12-15 заглиблень може піти весь день. В даному випадку такого не бракує.
Також підготувати місце для підрозетника можна за допомогою болгарки. Для цього слід ще раз скористатися олівцем і лінійкою. Обведений круглий контур слід перетворити в квадрат, прочертивши з кожного боку по одній рівній лінії. Після цього за прямими лініями слід пройтися болгаркою. Також, як і в попередніх варіантах, середина вибивається зубилом.
Коригування глибини ↑
Після того як отвір зроблено слід перевірити, чи повністю в нього входить підрозетник. В ідеальному варіанті прилад повинен стати чітко врівень зі стіною. В такому випадку майбутня розетка або вимикач впритул стануть до стіни.
Після цього в стіні проробляється штроба, яка дозволить підвести дріт. Він в свою чергу вставляється в підрозетник з тильного боку. Після протягування проводу інструмент вставляється в пророблений отвір.
Заключний етап ↑
Практично вся робота виконана, залишається лише закріпити подрозетники за допомогою спеціального розчину. Готувати його потрібно невеликими кількостями і тільки перед забиванням, так як застигати він починає вже через кілька хвилин. Для його приготування в гіпс необхідно поступово додавати воду. Суміш при цьому постійно помішує. У результаті повинна вийти маса, яка за своєю консистенцією нагадує густу сметану.
Коли вся волога вбереться, в отвір шпателем викладається розчин, в який і вставляється підрозетник з проводом. Встановлювати його слід ретельно, щоб він не виступав, інакше в майбутньому будуть помітні явні дефекти. Після цього розчином, що залишився закладаються всі щілини.
Установка в цегляну стіну ↑
Монтаж підрозетників в цегляну стіну нічим не відрізняється від описаного вище варіанту. Тобто, знадобляться всі ті ж інструменти. Спосіб того різання отворів також підійде будь-який з уже зазначених. А ось монтаж підрозетників в гіпсокартон дещо відрізняється. Про це і піде далі мова
Подрозетник в гіпсокартонну стіну ↑
Перед установкою приладу слід ретельно підготувати поверхню. Щоб в процесі свердління вона не кришилася і не ламалася, слід обробити стіну великою кількістю грунтовки, яка зміцнить її структуру.
Коли гіпсокартон висохне, можна переходить до свердління отворів. Використовувати для цього можна як спеціальні коронки, так і просту дриль з застосування монтажного ножа. Важливо, щоб дірка була тією ж діагоналі, що і установча коробка. Щоб цього домогтися, рекомендується для початку провести розмітку тим же способом, як і в випадку з бетонною стіною.
Коли отвори готові, в них вставляється коробка, з якої попередньо слід зняти всі перемички, які не дозволяють просунути кабель. Щоб забезпечити міцність, подрозетник слід туго затягнути гвинтами. Також посадочне місце (перед фіксацією) можна додатково прошпаклевать. Це також зміцнить конструкцію.
Установка розетки ↑
Монтаж розетки в підрозетник є фінальним етапом. Дана процедура займає всього кілька хвилин, але при цьому слід дотримуватися наступних правил:
- З самого початку слід зняти верхню кришку. Для цього в центрі відкручується болт.
- Після слід розслабити контакти, в які вставляються дроти. Щоб в майбутньому уникнути перегріву, контакти слід затягнути якомога тугіше.
- Розетка встановлюється на коробку, верхня кришка закривається і закручується.
У цій процедурі немає нічого складного, тому впоратися з нею під силу навіть початківцям майстрам.
Щоб більш детально розібратися з технікою установки коробки в стіну, не зайвим буде перегляд даного відео.
