Як приготувати цементно-вапняну штукатурку
зміст
Вапняна штукатурка є універсальним матеріалом, тому широко застосовується в різних будівельних роботах: заливки фундаменту, будівництві та зміцненні стін, облицювання поверхонь.
Різновиди штукатурки ↑
Штукатурка є вирівнює і захисним шаром, що наноситься на зовнішню поверхню стін в певній кількості. За допомогою цього матеріалу поверхню надійно захищають від негативної дії зовнішніх чинників, збільшують ефективність застосування облицювальних матеріалів.
У стандартному варіанті відомого розчину містяться такі компоненти:
- річковий пісок;
- скорозшивач (вапно);
- вода.
Для наочності тут наводиться відеоролик
Основні переваги використання вапняної штукатурки: ↑
- Екологічна безпека.
- Відсутність неприємного запаху (можна наносити на стіну усередині будинку).
- Недорогі компоненти.
Вапно може мати відмінності за кольором (сіра, біла), за хімічним складом (негашене, гашене).
Мінуси вапняної штукатурки:
- застосування подібного складу в приміщеннях з незначною вологістю повітря;
- підвищена чутливість до зовнішніх подразників;
- низька атмосферна стійкість.
Як приготувати своїми руками вапняну штукатурку ↑
Для приготування вапняної штукатурки необхідно виконати наступні етапи:
- Для початку потрібно визначитися з різновидом розчину, щоб він оптимально підходив для конкретного приміщення. ?Порада! У житлових приміщеннях, що мають стандартні показники вологості повітря, краще використовувати цементно-вапняні штукатурки. Подібні суміші не підходять для зовнішнього застосування, так як легко вбирають вологу.
- Самостійне приготування цементно – вапняної штукатурки передбачає певний алгоритм дій.
- ?приготування з обраних компонентів сухої штукатурної суміші;
- ?ретельне розбавлення суміші теплою водою.
- Для змішування можна користуватися будь-який ємністю, з огляду на параметри оброблюваних поверхонь, розмір інструментів, використовуваних для роботи. Дно обраної для приготування цементно – вапняній маси має бути рівним. Вапно має незначну розчинність в воді, тому вона буде залишатися в поглибленнях нерівного дна, в результаті можлива перевитрата суміші, а також неправильна консистенція готового розчину.
Для приготування повноцінного розчину:
- дно потрібно ретельно очистити від бруду, сторонніх предметів (у разі потреби вирівняти);
- рівним шаром по всій площі ємності насипають пісок, очищений від каменів;
- зверху тонким шаром розподіляють вапно;
- компоненти ретельно перемішують, отримуючи рівномірну масу;
- засипають ще 2-3 шари піску і вапна.
Подібні дії дозволяють отримувати однорідну масу, яка повноцінно перемішається після додавання в суміш теплої води, що можна побачити на відео.
Пропорції при приготуванні розчину ↑
У суміш потрібно додавати воду невеликими порціями, постійно перемішуючи масу до отримання однорідної складу. Якщо ви знехтує такою порадою, в результаті в розчині з’явиться величезна кількість грудочок, які зіпсують зовнішній вигляд покриття. Інструменти, необхідні для роботи, підбирають, враховуючи особливості поверхні, на яку наносять штукатурку.
Класичне співвідношення компонентів при приготуванні робочої суміші:
- 1 частина вапна, 4 частини піску;
- 2 частини вапна, 1 частину цементу;
- 3 частини вапна, 1 частину гіпсу.
Залежно від вихідних компонентів, співвідношення змінюється.
Також важливо визначити в’язкість робочого розчину. Для цього буде потрібно лопатка або металева палка. Предмет занурюють в готовий розчин, піднімають вгору. При швидкому стікання рідини, відсутності на поверхні слідів, в розчині міститься надмірна кількість води, додають суху суміш. При отриманні густого розчину в штукатурку додають теплу воду. Оптимальним є варіант, коли робочий розчин на лопатку накладається тонким шаром, в такому випадку він міцно зміцниться на стіні.
До того, як будуть проводитися наступні облицювальні роботи, важливо дати час штукатурно-вапняного шару повністю висохнути. Тривалість висихання залежить від вологості приміщення, температури повітря. Цементно – вапняний розчин сохне 2-3 дні, доведеться на цей час відкласти оздоблювальні роботи.
Характеристика вапняно-цементної штукатурки ↑
Дана суміш є прекрасним варіантом для застосування в приміщеннях з підвищеною вологістю. В основному такий склад використовується у ванних кімнатах перед укладанням керамічної плитки.
При приготуванні розчину беруть 3-5 частин піску, 1 частина цементу, 1 частина вапна. Для приготування подібного розчину будуть потрібні мінімальні фізичні і тимчасові витрати.
Алгоритм дій:
- Змішують цемент і пісок;
- Додають в потрібному обсязі воду;
- Перемішують компоненти, при необхідності додаючи воду.
Особливості цементно – піщаної штукатурки ↑
Серед відмінних характеристик даного розчину виділимо міцність і довговічність. Склад стійкий до підвищеної вологості, його можна застосовувати для декорування ванних кімнат, фасадів, балконів, лоджій.
- Основний компонент (скорозшивач) складу – цемент маркою М150-500. Марка вказує на максимальний тиск, який розчин зможе витримати з розрахунку на 1см3. Для внутрішніх робіт користуються марками М200 і М 150. В разі проведення фасадних робіт застосовують цемент з маркіровкою М300.
- Наповнювачем виступає кар’єрний або річковий пісок. Від його якості безпосередньо залежить надійність і міцність готової штукатурки.
Навіщо потрібні добавки? ↑
За допомогою різноманітних добавок підвищують пластичність розчину. Редиспергуємі полімерні порошки й сополімери впливають на наступні характеристики штукатурки:
- гнучкість;
- пластичність;
- міцність;
- стійкість до механічних деформацій;
- адгезію;
- еластичність;
- морозостійкість
Види цементно – піщаної штукатурки ↑
Цементно-піщана штукатурка буває наступних видів:
- проста. Вона характеризується нанесенням за допомогою обризга і грунту, що не передбачає встановлення будівельних маячків, створення накривним шару. Подібний варіант затребуваний всередині приміщень, які потребують гладких поверхнях (при облицюванні горищних приміщень, підвалів, сараїв). Основним призначенням даного виду є усунення тріщин, сколів, отворів і інших дефектів, антибактеріальна обробка поверхонь.
- Покращена штукатурка наноситься в 3 і більше шарів (обризг, грунт, накривка), передбачає застосування гладилки. Вона визнана найбільш затребуваним і популярним варіантом штукатурних сумішей, застосовується при проведенні штукатурних робіт всередині приміщення, декоруванні фасадів громадських і приватних будівель. Після використання подібного складу, поверхню виходить гладкою, рівною, має прямі кути.
- високоякісна штукатурка передбачає установку маяків, наносять не менше п’яти шарів. Подібний варіант підходить для фасадних і внутрішніх ремонтних робіт, що вимагають одержання поверхні високої якості.
висновок ↑
Недоліком цементної штукатурки є її значну вагу. Щоб зменшити цей показник, в розчин вводять вапно. Для отримання якісного робочого розчину, не економте час на змішуванні компонентів, результат вас приємно здивує.